Монгольські граматичні вправи

Монгольські граматичні теми

Вивчення нової мови може бути складним, але корисним заняттям. Монгольська мова, монгольська мова, якою розмовляють переважно в Монголії та деяких частинах північного Китаю, не є винятком. З її унікальними особливостями та структурами, такими як гармонія голосних, аглютинативна морфологія, багате позначення відмінків і постпозиції, вивчення монгольської мови вимагає систематичного підходу до розуміння її граматики. У цьому посібнику викладено ключові області монгольської граматики в логічній послідовності для вивчення мови, починаючи з основ, таких як іменники та артиклі, і переходячи до більш складних областей, таких як часи та побудова речень.

1. Іменники:

Почніть свою подорож монгольською мовою з вивчення іменників. Це включає розуміння різних категорій іменників, таких як загальні та власні імена, а також їх форми множини. Ви також зустрінете закінчення відмінків, які позначають граматичні ролі, такі як суб’єкт, предмет, місце та напрямок.

2. Статті:

Артиклі в монгольській мові вживаються не так, як в англійській. Монгольська мова не має визначених або невизначених артиклів. Натомість, визначеність виражається через контекст, порядок слів, вказівні слова, такі як це і те, а іноді за допомогою позначення відмінків, наприклад, знахідний відмінок для певних прямих предметів.

3. Прикметники:

Прикметники в монгольській мові зазвичай стоять перед іменниками, що відрізняється від англійської для деяких учнів. Вони не збігаються ні в роді, ні в числі. Вам також потрібно буде навчитися утворювати порівняльні та найвищі ступені, часто зі словами more і most або з порівняльними конструкціями за допомогою than.

4. Займенники/визначники:

Займенники та визначники є важливими в монгольській мові; Вони замінюють іменники та надають інформацію про кількість, володіння тощо. Присвійність зазвичай виявляється за допомогою родових форм і присвійних займенників, а предметні займенники можуть бути відкинуті, якщо розуміти їх з контексту. Демонстративи на кшталт цього і того, чисел і кванторів є ключовими визначниками, які потрібно освоїти.

5. Дієслова:

Монгольські дієслова мають різні форми залежно від часу, виду та способу, часто складаються з суфіксів та допоміжних дієслів. Згода з особою обмежена, а теми часто опускаються, якщо вони зрозумілі. Почніть з базових неминулих і минулих форм, а потім дослідіть звичне, спрямоване на майбутнє і модальне використання.

6. Часи:

Освоївши основи дієслова і основні форми, заглибимося в монгольський час і аспект. Це включає розуміння відмінностей між звичним теперішнім, прогресивним сьогоденням, простим минулим, минулим перфективним і неминулим або майбутнім читанням, а також те, як вони використовуються в різних контекстах.

7. Часове порівняння:

Порівняння часів в монгольській мові допомагає в розумінні послідовності і нюансів дій. Порівняння одного і того ж дієслова в звичних, прогресивних, минулих і неминулих формах забезпечить краще розуміння відмінностей значень і вживання.

8. Прогресивні:

Прогресивний в монгольській мові використовується для вираження поточних дій. Він утворюється за допомогою основи дієслова з суфіксом прислів’я та допоміжним to be, зазвичай виражається формою, еквівалентною being.

9. Досконалий прогресивний:

Це значення використовується для вираження дій, які тривали до певного моменту. У монгольській мові воно виражається за допомогою прислів’я плюс допоміжні слова, такі як to have come або to been, які передають продовження до теперішнього часу або до минулої точки відліку.

10. Умовні оператори:

Умовні речення виражають гіпотетичні ситуації та їх можливі наслідки. Вони є важливою частиною монгольської граматики і зазвичай утворюються за допомогою умовних суфіксів, еквівалентних if, поряд з конструкціями, які виражають реальні, потенційні або контрфактичні ситуації.

11. Прислівники:

Прислівники в монгольській мові змінюють дієслова, прикметники або інші прислівники. Вони надають інформацію про спосіб, місце, час, ступінь тощо. Багато прислівників способу походять від прикметників з прислівниковими суфіксами, і є багато поширених прислівників для часу та частоти.

12. Прийменники:

Прийменники в монгольській мові реалізуються в першу чергу як постпозиції і відмінкові закінчення. Вони пов’язують слова та фрази разом і виражають відносини часу, місця, напрямку, мети, причини тощо. Вивчення загальних постпозицій і функцій кейс-системи має важливе значення.

13. Речення:

Нарешті, потренуйтеся будувати речення. Монгольська мова, як правило, дотримується порядку слів підмета-об’єкта, дієслова, використовує виділення теми за допомогою часток, утворює питання питальними частками та інтонацією. Це передбачатиме використання всіх раніше вивчених граматичних моментів у контексті, що забезпечить всебічне розуміння монгольської мови.