Антагоніст – персонаж, який протистоїть головному герою в літературному творі, часто є причиною конфлікту.
У романі антагоніст намагається зруйнувати плани головного героя.

Епітет – літературний прийом, що полягає у використанні прикметників або фраз, щоб підкреслити особливі риси персонажів або предметів.
Море у його поезіях завжди холодне і безжальне.

Метафора – це вираз, який описує об’єкт або дію в спосіб, що не є буквальним, але допомагає пояснити ідею або зробити порівняння.
Життя — це подорож, повна незвіданих стежок.

Оксиморон – літературний прийом, який поєднує два суперечливі або взаємовиключні терміни.
Цей момент був гірко-солодким для всіх присутніх.

Паралелізм – повторення однакових або аналогічних структур слів, фраз або речень у літературі.
Вона любила читати, любила писати, любила мріяти.

Персоніфікація – це приписування людських рис та емоцій неживим об’єктам або абстрактним ідеям.
Вітер шепотів таємниці серед дерев.

Реторичне питання – питання, поставлене для ефекту або для підкреслення чогось, на яке не очікується відповідь.
Хіба ж можна зупинити час?

Символ – це об’єкт, персонаж, фігура або колір, що використовується для представлення абстрактної ідеї або концепції.
Білий колір у її віршах символізує невинність і чистоту.

Тема – основна ідея або повідомлення, яке письменник намагається передати через свій твір.
Тема цього роману – боротьба за особисту свободу.

Уособлення – літературний прийом, який включає введення ідеального або типового персонажа, який представляє певні моральні, соціальні або інші характеристики.
Головний герой книги є уособленням доброчесності.

Флешбек – техніка у літературі, яка дозволяє автору переміщатися назад у часі для показу подій, що відбулися до основної дії твору.
Через флешбек читач дізнається про дитинство героя.

Хронотоп – це елемент літературної теорії, що об’єднує час і простір у літературному творі.
Хронотоп у романі змінюється, що вносить динаміку в розповідь.

Іронія – це використання слів, щоб висловити значення, протилежне їх буквальному значенню, часто для гумору або сарказму.
Іронія полягає у тому, що він програв, намагаючись уникнути поразки.

Алітерація – повторення однакових або подібних звуків на початку слів, що стоять поруч або близько один до одного.
Море мурмурило, м’яко масажуючи мілкий берег.

Асонанс – це повторення голосних звуків у словах, що знаходяться поруч.
Вона постійно коливалася, мов лист на вітрі.