Основні правові терміни

قانون (qanun) – закон.
قانون اساسی ایران یکی از مهمترین قوانین کشور است.
Закон – це система правил, які встановлюються та підтримуються державними інститутами для регулювання поведінки в суспільстві.

دادگاه (dadgah) – суд.
دادگاه تصمیم نهایی را در مورد پرونده گرفت.
Суд – це місце, де розглядаються правові справи та виносяться рішення щодо них.

وکیل (vakil) – адвокат.
وکیل مدافع او در دادگاه از او دفاع کرد.
Адвокат – це юрист, який представляє інтереси клієнта в суді та надає юридичні консультації.

قاضی (qazi) – суддя.
قاضی حکم نهایی را صادر کرد.
Суддя – це особа, яка керує судовим процесом та виносить рішення у правових справах.

قرارداد (qarardad) – контракт.
آنها قرارداد جدیدی امضا کردند.
Контракт – це офіційна угода між двома або більше сторонами, яка є юридично зобов’язуючою.

Інші важливі правові терміни

محاکمه (mohakeme) – судовий процес.
محاکمه او به دلیل شواهد کافی به تأخیر افتاد.
Судовий процес – це юридична процедура, в ході якої розглядаються докази та виносяться рішення.

جنایت (jenaayat) – злочин.
او به جرم جنایت محاکمه شد.
Злочин – це дія або бездіяльність, яка порушує закон і карається державою.

حقوق بشر (hoquq-e-bashar) – права людини.
حقوق بشر باید همیشه رعایت شود.
Права людини – це основні права та свободи, які належать кожній людині.

قانونگذاری (qanun-gozari) – законодавство.
فرایند قانونگذاری در ایران پیچیده است.
Законодавство – це процес створення та прийняття законів.

حقوق (hoquq) – права.
او به دنبال حقوق خود در دادگاه است.
Права – це привілеї або свободи, що надаються особам або групам законодавством.

Терміни, пов’язані з правом власності

ملک (melk) – власність.
او یک ملک بزرگ در تهران دارد.
Власність – це юридичне право володіння чимось, будь то земля, будівля або інша річ.

سند (sanad) – документ.
سند مالکیت این خانه به نام اوست.
Документ – це офіційний папір, який підтверджує певні права або обов’язки.

مالکیت (malekiyat) – власність.
مالکیت این زمین به نام اوست.
Власність – це право володіння, використання та розпорядження певним майном.

اجاره (ejare) – оренда.
او یک آپارتمان به اجاره داد.
Оренда – це тимчасове користування майном за плату.

قرارداد اجاره (qarardad-e-ejare) – договір оренди.
آنها یک قرارداد اجاره برای آپارتمان امضا کردند.
Договір оренди – це угода між орендодавцем та орендарем про умови оренди майна.

Терміни, пов’язані з трудовим правом

شغل (shoghl) – робота.
او یک شغل جدید پیدا کرد.
Робота – це діяльність, за яку людина отримує оплату.

قرارداد کار (qarardad-e-kar) – трудовий договір.
قرارداد کار او به مدت یک سال است.
Трудовий договір – це угода між роботодавцем та працівником про умови праці.

کارفرما (karfarma) – роботодавець.
کارفرما باید حقوق کارمندان خود را رعایت کند.
Роботодавець – це особа або організація, яка наймає працівників.

کارمند (karmand) – працівник.
کارمندان شرکت از شرایط کاری راضی بودند.
Працівник – це особа, яка працює за наймом та отримує за це оплату.

اخراج (ekhraj) – звільнення.
او به دلیل نقض قوانین شرکت اخراج شد.
Звільнення – це припинення трудових відносин між роботодавцем та працівником.

Терміни, пов’язані з кримінальним правом

دستگیری (dastgiri) – арешт.
پلیس او را به جرم دستگیری کرد.
Арешт – це затримання особи правоохоронними органами через підозру у вчиненні злочину.

بازداشت (bazdasht) – затримання.
او در بازداشت پلیس بود.
Затримання – це обмеження свободи особи на певний час.

شکایت (shekayat) – скарга.
او از شرکت شکایت کرد.
Скарга – це офіційне звернення до суду або іншого органу влади з вимогою захисту своїх прав.

دادستان (dadestan) – прокурор.
دادستان علیه او کیفرخواست صادر کرد.
Прокурор – це офіційна особа, яка представляє державу в кримінальних справах та підтримує обвинувачення в суді.

کیفرخواست (keyfar-khvast) – обвинувачення.
کیفرخواست علیه او به دادگاه ارائه شد.
Обвинувачення – це офіційне звинувачення особи у вчиненні злочину, яке пред’являється прокурором.

Терміни, пов’язані з цивільним правом

دعوی (da’avi) – позов.
او دعوی خود را به دادگاه ارائه کرد.
Позов – це офіційне звернення до суду з вимогою захисту своїх прав або інтересів.

شاهد (shahed) – свідок.
شاهد در دادگاه شهادت داد.
Свідок – це особа, яка має інформацію про обставини справи та надає свідчення в суді.

حل و فصل (hal va fasl) – врегулювання.
آنها تصمیم گرفتند دعوی خود را از طریق حل و فصل حل کنند.
Врегулювання – це процес досягнення угоди між сторонами в правовій суперечці без звернення до суду.

مدعی (moda’i) – позивач.
مدعی شکایت خود را به دادگاه ارائه کرد.
Позивач – це особа, яка подає позов до суду та вимагає захисту своїх прав.

مدعی علیه (moda’i alaihe) – відповідач.
مدعی علیه در دادگاه دفاع کرد.
Відповідач – це особа, проти якої подано позов до суду.

Інші терміни

قانون اساسی (qanun-e asasi) – конституція.
قانون اساسی ایران در سال ۱۹۷۹ تدوین شد.
Конституція – це основний закон держави, який визначає її політичний устрій, права та обов’язки громадян.

رای (ra’y) – рішення.
دادگاه رای خود را اعلام کرد.
Рішення – це офіційний висновок, який виноситься судом після розгляду справи.

دادخواست (dadkhost) – скарга.
او دادخواست خود را به دادگاه ارائه کرد.
Скарга – це офіційне звернення до суду з вимогою вирішення правової суперечки.

مدافع (modafe’) – захисник.
مدافع او در دادگاه از او دفاع کرد.
Захисник – це особа, яка надає юридичну допомогу та захищає інтереси клієнта в суді.

تعقیب (ta’qib) – переслідування.
پلیس او را به جرم تعقیب کرد.
Переслідування – це дії правоохоронних органів, спрямовані на затримання та притягнення до відповідальності особи, яка підозрюється у вчиненні злочину.

Вивчення правової лексики перською мовою може бути складним, але воно є необхідним для ефективної комунікації в юридичній сфері. Сподіваємося, що цей список термінів допоможе вам краще зрозуміти та використовувати правову лексику перською мовою у вашій професійній діяльності або навчанні.